Є біль, який не минає… Бо за кожним нашим мирним ранком стоїть чиєсь життя.

9 серпня ми згадуємо тих, хто пішов у бій і не повернувся додому.

Тих, чиї матері досі чекають на кроки біля дверей. Тих, чиї діти ростуть із найдорожчою фотографією в руках.

Тих, чиї кохані навчилися жити з порожнім місцем поруч…

Вони віддали нам найдорожче — своє життя, щоб ми могли прокидатися, обіймати рідних, бачити українське небо й називати цю землю своєю.

Нехай кожне ім’я буде пам’яттю.

Нехай кожна жертва ніколи не буде забута.

Нехай Україна завжди пам’ятає тих, хто став її щитом.

Світла пам’ять Захисникам і Захисницям України.

Пам’ятаємо. Шануємо. Вічно вдячні.